Самые интересные полезные советы и новости Интересные полезные советы и новости на каждый день
Мирослава Шульгевич
06:36, 30 травня 2019
385
0
Баварія — найпівденніша з земель Німеччини, що має надзвичайно багату історію та неймовірну природу. Особливо приваблюють туристів чарівні Баварські Альпи. УНІАН.Туризм розповість про найвищу гору Німеччини – Цугшпітце та унікальну гірську станцію на її вершині.
Лавочка на краю провалля — ідеальне місце для фото / фото Yury Shulhevich
Усі ми чули про Альпи. Серед похвал, якими «обдаровують» ці гори — дивовижна краса, чистота, свіжість. Також вони часто асоціюються зі снігом, а отже — зимовим відпочинком. Насправді, в Альпах багато варіантів як для відпочинку взимку, так і влітку.
Вершина на кордоні між Німеччиною та Австрією
Читайте такожКазкові будинки в стилі фахверк: подорож в одне з найстаріших міст Німеччини
Найвищий пік Баварських Альп — гора Цугшпітце. Вона також є найвищою та однією з найкрасивіших у Німеччині з висотою 2962 метри. Дослідники деякий час сперечалися: хтось давав на кілька метрів менше, інші говорили, що більше, але зійшлися на останніх цифрах. Думаю, нам, як туристам, не принципово. Нас більше цікавить можливість добре відпочити і побачити гарні краєвиди. А вони там, скажу вам, неймовірні.
Краса навколо приваблює сюди щороку півмільйона відвідувачів. Підрахували, що за хорошої погоди з Цугшпітце можна побачити до 400 гірських вершин. Ви милуватиметесь видом гір одразу чотирьох країн — Німеччини, Австрії, Швейцарії та Італії. Круто звучить, правда?
Вигляд на Цугшпітце з австрійської сторони / фото Yury Shulhevich
А тепер про саму Цугшпітце. Почнемо з того, що ця гора не проста – вона несе «золоті яйця» відразу для двох країн. На її вершині проходить державний кордон між Німеччиною та Австрією, і гора у їхній спільній власності. Раніше тут розміщувався пункт прикордонного контролю, але зараз країни входять до Шенгенської зони, тому він втратив актуальність.
Трохи географії. Гора розташована в селищі Грайнау за 11 кілометрів від німецького міста Гарміш-Партенкірхен (воно не має офіційного статусу «місто» і називається громада) та за 6 кілометрів від австрійського містечка Ервальд. Вона знаходиться на території землі Баварія у Німеччині та району Тіроль в Австрії.
Австрійська канатна дорога на гору / фото Yury Shulhevich
З флангів Цугшпітце розташовані три льодовики, два з яких є найбільшими в Німеччині з розмірами 25 та понад 30 га.
Читайте такожМістечко з листівки: австрійський Гальштат як магніт для туристів
Сама вершина гори та її хребти вкриті льодом і снігом, а мінусова температура тримається тут в середньому 310 днів на рік. Проте, Альпи вже починають страждати від кліматичних змін. Раніше сніг на вершині танув лише частково, а в наш час влітку «білий килим» зникає повністю. Пишуть, що останній раз часткове танення снігу спостерігалося аж у 2000 році. Ми потрапили сюди в перший місяць літа, але трошки снігу ще застали. Ви будете вражені: внизу сонце, спека, зелень, а на вершині холодно і біло.
Трохи історії. Раніше Цугшпітце мала три піки — Східний, Центральний та Західний. І лише Східний зберігся у недоторканому вигляді. Центральний пік постраждав від будівництва зупинкового терміналу канатної дороги ще у 1930 році. Західний став «жертвою» вибухотехнічних робіт у 1938 році. Тут планували побудувати аеродром Верхмахту, але ці плани не стали реальністю. До речі, Західний пік Цугшпітце був на два метри вищим.
Підйомник у хмари: як дістатися до гори двох країн
Канатна дорога на Цугшпітце зі сторони Німеччини / фото Yury Shulhevich
До вершини Цугшпітце можна дістатися пішки (цей варіант вибирають досвідчені мандрівники, загалом є 5 маршрутів для пішого підйому на гору), двома канатними дорогами та поїздом. Потрапити на гору можна як з боку Німеччини, так і з боку Австрії, але перший маршрут цікавіший. Бо якщо з австрійської сторони на вершину піднімаєшся лише канатною дорогою, то з Гарміш-Партенкірхена їздить зубчастий поїзд, який крізь гори везе пасажирів на висоту 2600 метрів. Там знаходиться проміжна станція, а далі на вершину ви їдете у вагончику канатної дороги. Або піднімаєтесь туди лише канаткою (від станції Айбзеє), а назад можете спуститись поїздом. Ми, до речі, обрали саме останній варіант.
Підкорювачі Цугшпітце / фото Yury Shulhevich
Читайте такожВтеча з галасливого Берліна в безтурботний Потсдам
Я знала, що ми маємо піднятись на одну з німецьких гір, але те, що я побачила, у розумінні людини, яка виросла на Карпатських канатних дорогах, був не підйомник, а якесь чудо техніки, або кабінка в космос, як я жартувала. Плюс, і висота гори серйозніша. Коли ти під’їжджаєш до скель і на тебе вже насуваються хмари, розумієш, як тобі пощастило, що ти у закритій капсулі. Наші в Карпатах би жартували: платіть нам по 50 євро, ми вам і не таке «забацаємо». )))
А велика високогірна станція на вершині — це ще одне відкриття для мене. Я очікувала або нічого, або мінімальну споруду, а не кількаповерховий будинок з музеєм, кафе, магазинами, туалетами тощо. Навіть крісла для засмагання там є. Також тут побачите установки для різних метеорологічних приладів та антен зв’язку. У кафе можна перекусити, а тоді прогулятись великою оглядовою платформою. Вершина скеляста, з обривами, тому гуляти без тих майданчиків було б небезпечно.
Гірська станція на Цугшпітце / фото Yury Shulhevich
Читайте такожКазкові баварські замки: секрети комфортної подорожі до Нойшванштайну
Насправді, німці дуже пишаються цією гірською станцією та канатною дорогою, яку відкрили лише у 2017 році на заміну старій, побудованій ще у 1963 році. (Для любителів дат: перший підйомник на гору запустили австрійці ще у 1926 році). Але повернемося до німців. Нову канатну дорогу розробляли три роки і вклали в неї 50 мільйонів євро. А зараз хваляться рекордами. Наприклад, від опори до верхньої станції вона має найдовшу дистанцію у світі — 3200 метрів. Її 127-метрова сталева опора також найвища у світі. Загальна протяжність канатної дороги становить 4,5 кілометри, а перепад висоти майже 2000 метрів — це також технічний рекорд.
Гірську станцію на вершині Цугшпітце видно здалека, бо вона виблискує на сонці. Платформи та приміщення з панорамним видом — усе зі скла. Якщо ви потрапите на вершину в ясну погоду, то вам може запаморочитися у голові, бо платформа-поміст ніби висить над прірвою — вона «висунулась» з вершини на 30 метрів. І хоча це безпечна конструкція, здається, що вона трохи хитається від кроків або сильного вітру.
На Цугшпітце підіймаються і діти, і пенсіонери / фото Yury Shulhevich
Читайте такожУїк-енд в Нюрнберзі: нетипова Баварія, легендарний різдвяний ярмарок і великий рок-фестиваль
Кабінки, в яких туристи піднімаються на вершину, також зі скла. Їх ще називають скляні гондоли. Пишуть, що у кожній може поміститись 120 пасажирів. З власного спостереження скажу, що стільки людей поміститься лише, якщо їх поставити один біля одного, як шпроти в банці. ))) Підйом триває 10 хвилин, за які ви гарантовано наберетесь адреналіну і зможете помилуватись альпійським пейзажем. Правда, милуватись виходить у сильним духом і безстрашних, інша частина зціплює зуби і чекає прибуття на гору. )))
Завдяки простому і зручному добиранню, на Цугшпітце піднімаються всі: й пари з маленькими дітьми, і пенсіонери. А чим більше туристів – тим більші доходи. Більшість людей приїздить на Цугшпітце влітку. Саме на них роблять ставку власники канатної дороги.
Крісла для засмагання на Цугшпітце/ фото Yury Shulhevich
І ось ви на піку. Із закритого приміщення можете вийти на відкритий оглядовий майданчик. Але довго там знаходитись не дуже комфортно, бо холодно і сильний вітер. Є ще один мінус. Влітку хмари можуть проходити на висоті вершини — відчуття космічне, але, на жаль, ви не побачите ніяких краєвидів. На початковій станції стоїть екран, який показує погоду на горі. Коли ми брали квитки, то було ясно, але ситуація дуже швидко змінилась і вже на вершині нас чекала біла пелена. Часом вітер розганяв хмари і приходило якесь «просвітлення». Проте, і такий досвід цікавий: ти в хмарах майже на тритисячнику. Їси німецьку сосиску з булкою, яка дуже смакує. Запиваєш чимось теплим, бо холодно. А тоді ховаєшся у закриті приміщення, оскільки одяг не по погоді.
Плато Цугшпітцплатт / фото Myroslava Shulhevich
Хмари завадили нам побачити гори з вершини Цугшпітце, проте ми своє надолужили, коли спустилися на 400 метрів нижче, де знаходиться плато Цугшпітцплатт, на якому передбачена зупинка гірського поїзда. Вийшли, а перед нами, ніби інший світ: хмар немає, тому відкривається захоплюючий краєвид. Я більше люблю сама підніматися в гори, бо відчуття підкорення вершини ні з чим не зрівняються. Але, все одно, Альпи показують свою велич навіть, коли тебе до них підвезли. Скелясті «красуні», оповиті снігом, зачаровують. А лавочка на краю провалля — ідеальне місце для туристичних фотографій.
Альпи зачаровують / фото Yury Shulhevich
З плато ви обов’язково побачите цікаву споруду на схилі гори. Потім прочитала, що це колишній готель в Альпах, який зараз використовується як екологічна науково-дослідна станція. Також на плато можна поїсти і попити. Взимку цей район обслуговують дев’ять лижних підйомників. Лижний сезон тут часто триває до травня.
Потяг крізь гори або тунелем до неба
Кінцева зупинка потяга на плато Цугшпітцплатт / фото Yury Shulhevich
Читайте такожУїк-енд в Зальцбурзі: розкішне бароко, фонтани з «сюрпризом» і Альпи з усіх боків
Зубчастий потяг (відрізняється від звичайних наявністю зубчастого колеса, що допомагає долати набагато стрімкіші підйоми) до найвищої точки Німеччини курсує з 1930 року. Влітку цим видом транспорту користується велика кількість туристів. Він відправляється з вокзалу Гарміш-Партенкірхен, куди можна добратися поїздом з Мюнхена. Розклад складено так, що між прибуттям в Гарміш і відправленням на Цугшпіце всього 15 хвилин. Але кажуть, що за цей час всі встигають купити квиток та дійти до платформи. Ціна на проїзд зубчастою залізницею в районі 50 євро. Вона включає поїзд і два підйомники, які доставлять вас на вершину та назад.
Також до Гарміш-Партенкірхен можна добиратись з Меммінгема. Туди з України та Польщі літають лоукости. Там є варіант взяти автомобіль напрокат або ж сісти на поїзд чи автобус і доїхати до Гарміш-Партенкірхена.
Зупинки «зубчатки» облаштовані біля станцій канатних доріг, за допомогою яких можна піднятися в гори до лижних трас. На станції у Грайнау всі виходять із вагонів і пересідають в спеціальний поїзд, який може долати круті підйоми всередині пробитого в горі тунелю. Спочатку поїзд їде круто вгору серед лісу, а потім пірнає в тунель. З центральної станції дорога займає години півтори години (з урахуванням зміни поїзда). «Зубчатка» довезе вас майже до вершини, але, як я вже згадувала, останні чотириста метрів треба ще проїхати на підйомнику.
Читайте такожКлермон-Ферран — місто згаслих вулканів у Франції
Ми цим поїздом не піднімались, а спускалися. Щось побідне до їзди в тунелі метро, але ти розумієш, що знаходишся всередині гори, тому враження зовсім інші. Плюс, відчувається крутий спуск. Поїзд понад півгодини знаходиться в тому тунелі. Я вже чекала моменту, коли ми нарешті виїдемо на світло. Ось, ніби воно. Але ні — то лише освітлена платформа з рекламними білбордами. Подумалося: ото в німців маркетинг пробивний — навіть вглиб гори добрався. Але швидко переключилася на очікування світла в кінці тунелю.
Зворотно можна поїхати іншим шляхом: канатною дорогою до гірського озера Айбзеє, а звідти вже залізницею до Гарміша. Також до міста курсують автобуси, що зупиняються біля підйомника.
Ми їхали до Грайнау машиною з Мюнхена. Дороги у Німеччині добрі, самі знаєте. Єдине, ви можете натрапити на затори, особливо, якщо поїдете у вихідні, бо то справді дуже популярне місце. А в горах нема куди розігнатися, аби добудувати ще кілька смуг руху на дорозі. Будете сунутись як черепашки, але бонус — неймовірні Альпи за вікном. В районі канатної дороги є парковки, але всі місця були зайняті, тому нам довелося спускатися і шукати собі місце у закутку лісу. Зате була ще одна нагода пройтися і подихати свіжим альпійським повітрям.
Назад, аби оминути трохи затори, ми вирішили поїхати через Австрію (дякуємо Шенгенській зоні). І зробили дуже вдалий вибір. Бо з австрійської сторони відкривається інший бік гори — додаткові неймовірні враження, які були поза планом.
З австрійської сторони відкриваються неймовірні краєвиди / фото Yury Shulhevich
До речі, Цугшпіце, як кожна пам’ятка, яка себе поважає, має свій сайт. На ньому є вебкамера, що показує погоду на горі. Там також можете дізнатися більше про гору, якщо вона вас зацікавила.
Найпопулярніший гірськолижний курорт Німеччини
А тепер трохи про місто, яке може бути вашим відправним пунктом. Гарміш-Партенкірхен — це найбільший і один з найпопулярніших гірськолижних курортів Німеччини. Цифри переконливі. 46 підйомників, багато довгих трас – найдовша сягає 5 кілометрів, є чорні траси довжиною 4 кілометри з дуже крутими схилами. Курорт розділений на дві великі зони: Гарміш Класик (для початківців і лижників середнього рівня) і льодовикова зона піку Цугшпіце (де більше чорних трас). Офіційний гірськолижний сезон — з 31 жовтня по 29 квітня. А на льодовику Цугшпітце кататися можна і в травні.
Читайте такожВесняний Будапешт: угорська казка на березі Дунаю
Про Гарміш пишуть, що це зразок чистоти та німецького сервісу. Цікаво, що місто виникло після проведення Олімпійських Ігор 1936 року, шляхом злиття Гарміша і Партенкірхена, але досі обидві громади не сприймають цього об’єднання.
А селище Грайнау, що найближче до Цугшпітце, — один із найстаріших гірськолижних курортів Німеччини. Дуже мальовниче містечко. А ще в його околицях найкрасивіші поля для гольфу у всій Німеччині. Цього, правда, я не можу вам підтвердити, бо не перевіряла. ))) Також навколо у горах прокладено більше 100 кілометрів пішохідних стежок.
Одне з найкрасивіших озер Баварських Альп
Неймовірний краєвид на озеро відкривається з кабінки канатної дороги / фото Yury Shulhevich
Станція гірської залізниці та початок канатної дороги, звідки можна піднятися на вершину Цуґшпітце, знаходяться недалеко від озеро Айбзеє, яке розкинулося на висоті 1000 метрів. У ньому кришталево чиста вода із зеленувато-голубим відтінком. Дуже гарне озеро. Неспроста ж його вважають одним із найкрасивіших та найчистіших у Баварських Альпах. Його довжина становить близько 2,5 кілометри, ширина — десь 1 кілометр, глибина сягає 32 метрів. Виникло воно в результаті гігантського обвалення скелі. Озеро має 8 островів, які додають йому шарму. А територія навколо є заповідною зоною. Неймовірний краєвид на озеро відкривається з кабінки канатної дороги.
Дуже популярними влітку, як ми зауважили, є велосипедні прогулянки навколо озера. Там проклали пішохідну та велосипедну доріжку протяжністю понад 7 кілометрів. Тривалість маршруту — приблизно дві години. Також вздовж берегів озера є багато пляжів. Можна й човен на прокат взяти. Одним словом, ви точно не будете нудьгувати. Вам запропонують вдосталь і адреналіну, і спокійнішого відпочинку. А мальовничих краєвидів буде навіть надміру.
***
Альпи вас чекають. Вдалих вам поїздок і легких підйомів!
Мирослава Шульгевич
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter